Portrait Natasha R A Z U M E I K O

15/09/2026

17/08/2026

Vacation 🏝️

16/08/2026

✨

01/01/2026

16/12/2025

Манчестер вбив в мені фотографа.

Це було так неочікувано дізнатись, що є місце де фотографія не має особливої цінності.

Якось, давно мене запросила темношкіра дівчина зняти її випускний в університеті. Там був шалений натовп випускників, їх родичів і всі робили фото на телефон. І лише десь далеко в натовпі я побачила чоловіка з фотоапаратом. Це на мене склало велике враження. В моій рекльності, де люди фотографуються, готуються серйозно до зйомки, дарують собі це свято, готові платити, хтось навіть відкладати гроші на зйомку, і тут це не потрібно майже нікому. Вт ому сенсі якій для нас звичний. Я це переварювала можливо рік. Орієнтуватися на своїх не дуже приходилось, бо свої в більшості своїй були не свої. ) Люди з різних місць, маленьких містечок, сіл де були інші ціни, потреби і смаки. І це цілком нормально. Просто мені це не підійшло. А я не готова була прогинатися під інші, не свої смаки, зменшувати вартість, бо я ціную себе, свій досвід, а головне те, чому мене завжди притягувала фотографія. Якщо знімати, то лише те, що надихає мене.

Манчестер майже вбив в мені фотографа, але подарував мені моїх людей і тих клієнтів, які цінують те, що роблю я, людей які готові за це платити і довірятися мені. Вони готуються до зйомки, продумують образи приходять з референсами або без. Їх меншість але в тому цінність.

05/12/2024

Як же себе позиціонувати коли ти займаєшся абсолютно двома різними справами?!

Та ніяк! 😆 Думаю собі я.

Мій тиждень ділиться на дві категорії, на дні коли я ходжу на обовʼязкове вивчення англійської після якої я йду пити каву і намагаюсь втиснути якісь свої справи, після чого починається моє особисте навчання.
І на дні коли я консультую, як коуч. Туди майже нічого не можу втиснути, крім спорту зранку.
Але в тиждні я намагаюсь таки залишити вихідні вихідними, хоча відверто, виходить не завжди.

І от ще є фотографія. Вона нікуди не зникла, моя любов до неї так само палає, але щоб транслювати і нагадувати, що я ще фотограф, просто не вистачає часу і ресурсу.

І от стикаєшся з фразою про те, як можна всидіти однією сракою на двох стільцях…

У мене відповідь лише одна, тільки в випадку, коли любиш сильно одну і іншу справу.

Хоча вочевидь всидіти на двох стільцях задача з зірочкою.

Але я спробую. )

Це Аня, і її фото давно чекають появи в моїх соц мережах, тож навіщо ще відклади?!

Завдяки Ані, я побачила в живій природі оленів, дуже близько, пройшлася мальовничим парком, насолодилась крайовидами і фотографувала красуню. А ще все це відбувалось під дощем і снігом і навіть громом і блискавкою, яка осяяла все небо. І це в листопаді 😳 Будо лячно. Думали, що і тут вже щось вибухнуло.

Ну хіба від такого відмовляються?!

P.S. Тож я пропоную собі просто бути, без позиціювання, хоча знавці кажуть, що це погана ідея.
Як думаєте?