01/04/2026
«Страху немає, є лише відповідальність. Я все одно буду працювати далі»: Інтерв'ю з працівником АТ Херсонгаз, який пройшов крізь величезні випробування
Сьогодні ми спілкуємося з Олександром (ім'я змінено з міркувань безпеки), слюсарем аварійно-відновлювальної бригади АТ «Херсонгаз». Більш ніж півроку тому (у серпні минулого року) під час виїзду на ліквідацію аварії після обстрілу Олександр із напарником отримали серйозні поранення. На жаль Олександр постраждав дуже сильно і досі проходить тривале лікування. Він вже пережив кілька складних операцій, дяка богу – одужання проходить добре. Але він вже намагається повернутися до роботи.
— Олександре, доброго дня. Розкажіть про той день. Як це сталося?
— Того дня був звичайний робочий день, ну якщо так можна сказати про «звичайний» у Херсоні. Надійшов виклик що у прибережній зоні після обстрілу горить будинок, ймовірно приліт був прямо у газопровід. Стовп вогню був заввишки в кілька поверхів. Ми приїхали, почали перекривати засувки, щоб зупинити витік. І саме в цей момент почався повторний обстріл. Вже потім ми дізналися що ворог з дрона спостерігав, коли під’їдуть рятувальні служби, щоб бити ще раз.
— Ви встигли зреагувати?
— Знаєте, коли ти працюєш, ти в якомусь сенсі «вимикаєш» страх. Ми почули характерний свист, встигли лише впасти на землю, але від ворога було менше 10 кілометрів, тому снаряд летів секунд 5-6. Тут важко вчасно зреагувати. Я пам’ятаю свист, поштовх, мене із напарником відкинуло – і все, темнота. Отямився вже у швидкий - мені сказали, що я «народився у сорочці», бо поранення дуже важкі. Я спитав що із Олексієм (напарником), мені сказали що він також поранений але не так сильно і живий. Мені стало якось легше – і я - втратив свідомість.
— Що ви відчували в той момент? Чи не було думки: «Все, досить, я більше не виїду на такі виклики»?
— Була злість і ще мені найбільше прикро було, що ми не встигли тоді доварити трубу. Але я ні на хвилину не подумав, що з мене досить і що я піду з роботи – ні. Я пам’ятаю як люди дивляться коли ти приїжджаєш робити ремонт. У них постраждалі помешкання, немає вікон, немає дверей, і на тебе дивляться, як на рятівника - ти прийшов, значить все буде добре, значить ми не одні нас не кинули. Це дає неймовірний ресурс адже ти розумієш що ти є частиною чогось більшого.
Ми — теж фронт, тільки енергетичний.
— Як проходило ваше відновлення? Чи підтримало підприємство?
— Так, керівництво та колеги були на зв’язку з першої хвилини. Допомогли з лікуванням, реабілітацією. Колеги провідували в лікарні, і це дуже допомогло психологічно.
Я переніс 5 складних операцій, і перші три мені робили в Херсоні, тож я хочу висловити окрему подяку нашим медикам - це герої, які працюють у надскладних умовах і в прямому сенсі слова рятують життя. Велика їм за це пошана.
— Ви все ж плануєте повернулися до роботи. Чи змінилося ваше ставлення до безпеки під час виїздів?
— Так,у мене сьогодні перший робочий день. (авт.: інтерв’ю ми записуємо у березні 2026 року). Але я тепер буду ще більш обережним. Тут, в Херсоні, постійно треба «слухати небо», а там де ми працюємо - це треба роботи із потрійною силою.
Та робота залишається роботою: в Херсоні живуть люди, їм потрібна допомога, і надавати цю допомогу і є моя робота. І це мене надихає.
— Що б ви хотіли сказати мешканцям міста та своїм колегам, які щодня ризикують життям?
— Херсонцям — тримайтеся, ми робимо все, щоб у нас було тепло і комфорт. А колегам… Пишаюся кожним.
Ми не герої з фільмів, ми просто люди, які люблять своє місто. І ми обов’язково все відбудуємо. Після перемоги буде багато роботи, але то вже буде приємна робота — розвивати, а не латати дірки від уламків.
Ми дякуємо Олександру за його працю та мужність.
Саме на таких людях тримається сьогодні незламний Херсон.
