Марія Пилипчук

28/08/2026

Заготовки і рецепт котлеток 🍗

Виділяю один день, щоб зробити м’ясні заготовки. Цього разу зробила ось такі котлетки. Частину приготувала одразу, частину залишила як заготовку.

Що потрібно для котлеток:

• 650 г курячого фаршу
• 2 яйця
• хороший шматок сиру, натертого на тертці
• 1 середня цибулина
• 4–5 скибок сушеного білого хліба
• сіль і чорний перець за смаком
• за бажанням кріп, свіжий або заморожений

Усе змішуємо до однорідної маси.

Далі формуємо спочатку таке собі «тісто», а потім кульки. Обвалюємо кожну котлетку в сухарях.

Як я їх готую:

Спочатку на сковорідці з різних боків кілька разів обсмажую котлетки, щоб вони схопилися і тримали форму.

А потім роблю просту заливку.

Беру велику чашку: приблизно ¼ дитячого кетчупу, а решта вода. Усе перемішую, трохи підсолюю і заливаю котлетки.

Накриваю кришкою і тушкую на маленькому вогні приблизно 20–40 хвилин, залежно від розміру котлеток.

Виходять м’які, соковиті і з легко солодкуватою підливою через кетчуп. Дитині теж добре заходить, а це вже майже кулінарна нагорода за всі ці маніпуляції з фаршем 😄

А головне, один раз витратила час на заготовки, а потім кілька разів маю готову основу для обіду чи вечері.
#їжа #рецепт #котлета #заготовки

27/08/2026

Про блекаут і підготовку до вже «звичайної» осені в нашій країні.

Мені здається, ми вже настільки звикли до відключень, що підготовка до осені тепер виглядає приблизно так: купити теплий халат, павери, ліхтарики й подумати, як запустити холодильник без електрики. Затишок по-українськи, коротше 😂

Освітлення

Раніше для мене ідеальним рішенням була кільцева лампа. Вона давала достатньо світла на всю кімнату, але нещодавно зламався дротик і вона закінчила свою трудову діяльність.

А потім я побачила в однієї людини геніальне рішення — звичайна гірлянда з USB-входом.

Підключив до павера — і маєш світло на весь вечір. Та ще й затишно.

Павери

У мене раніше було два, зараз залишився один, бо другий вирішив, що свою місію він уже виконав.

Тому планую взяти два, а краще три. Один має бути про запас, бо життя любить ламати саме те, що ти вважав запасним.

Ліхтарі

Ліхтарі на акумуляторах або сонячних батареях.

Один обов’язково поставлю у ванній на зарядку, щоб не шукати його в темряві, коли він найбільше потрібен.

Тепло

Грілка для ліжка.

Грілка для рук.

Електропростирадло на випадок, якщо світла не буде ну дуже довго.

І теплий халат, бо я мерзляк.

Тапки бажано до пояса 😂

Зарядна станція + акумулятор

Це вже для серйозніших речей.

Холодильник, котел для опалення та інші базові потреби, які хочеться залишити працювати навіть тоді, коли електрика вирішила піти у відпустку.

Вода

Якщо раптом не буде води, має бути запас технічної води.

Тут краще не чекати моменту, коли відкриваєш кран, а звідти дивиться порожнеча.

Їжа

Якщо не буде газу, тут ще треба подумати над варіантами.

Є туристичні плитки з газовими балонами, але треба мати запас продуктів, які можна нормально приготувати в таких умовах.

А якщо зовсім припече — прати можна вручну.

Не хочеться, але людство пережило й не таке 😂

А що робити, коли світла немає?

Та в принципі те саме, що й завжди.

Поки тепло — гуляти.

Читати книги.

Грати в настільні та інші ігри.

Малювати.

Ліпити.

Співати.

Вчити вірші.

Танцювати.

Мультики ніхто не відміняв.

Просто додамо до цього чай, гірлянду від павера і багато-багато книг.

І, можливо, саме з цього вийдуть найтепліші вечори осені.

Бо готуватися до блекауту — це не означає чекати його зі страхом.

Це означає зробити так, щоб навіть без світла вдома було тепло, безпечно і трохи затишно.

27/08/2026

Вночі вже пахне осінню.

Дивлюсь на ще холодні труби й думаю, що треба вже закупити ліхтарі, грілки, павери, зарядні пристрої.

А паралельно в голові зовсім інша картина.

Темні вечори, книга в руках, плед і гарячий шоколад.

Прохолодні ночі.
Рясні вересневі дощі.
Потім жовтіє листя.
Прогулянки в гумових чоботях і калюжі, які чомусь завжди цікавіші за весь інший світ.

І десь між цим затишком постійно живе думка про блекаути.

Цікаво, як тут люди зустрічають осінь?

Чи думають вони так само, як і я, де купити павер, поки вони ще є?

Наскільки темно стає в районах під час відключень?

Як у цей період їздить транспорт?

Чи шумлять під вікнами генератори?

І чи звикаєш колись до цього звуку?

Мабуть, ми всі чекаємо осінь по-різному.

Хтось — з очікуванням затишку, чаю, книг і красивого жовтого листя.

А хтось — перевіряючи заряд ліхтарика, павера і запас батарейок.

І я теж хочу ту осінь із пледом та гарячим шоколадом.

Просто тепер у моїй осені ще й має бути заряджений павер і зарядна станція

27/08/2026

Один день виділяю на м’ясні заготовки.

Відбивні, котлети, фрикадельки, тефтелі або просто вже готове м’ясо на кілька днів.

Так, один день доводиться трохи повозитися на кухні. Зате потім відкриваєш морозилку і не думаєш о 18:00: «Що, чорт забирай, сьогодні готувати?» 😅

Для мене це ще й про економію.

Коли купуєш м’ясо більшим шматком, готуєш одразу кілька різних страв і частину заморожуєш, виходить:
• смачніше, бо я сама знаю, що додаю;
• більше, бо з одного шматка м’яса можна зробити кілька різних страв;
• дешевше, ніж постійно купувати готові напівфабрикати;
• і найцінніше — економиться час у звичайні будні.

Особливо коли є дитина, робота, домашні справи і ще приблизно 48 справ, які якимось дивом ніхто не скасував.

Тому зараз я все більше люблю не готувати щодня з нуля, а один раз нормально підготуватися.

А потім просто дістала, приготувала гарнір і вечеря готова.

Мені здається, такі маленькі побутові системи дуже добре рятують, коли хочеться менше втомлюватися від звичайного життя.

26/08/2026

Сьогодні отримала таке повідомлення 👇

«Йду й думаю, а я вже звик щовечора читати цікаві історії, цікаво яка буде сьогодні 🤔😜»

І я зависла.

Бо в соцмережах є велика різниця між «побачив допис» і «читаю людину».

Хтось гортає стрічку, побачив фото, поставив ❤️ і пішов далі.
Хтось читає перші два рядки.
А хтось справді знає, що відбувається в цьому блозі, чекає нових історій і вже впізнає моїх героїв.

І мені стало цікаво: скільки вас тут насправді?

Тому сьогодні маленька перевірка без лайків і переглядів 😄

Якщо ви дійсно читаєте мій блог, напишіть у коментарях:

1. Скільки років моїй доньці?
2. Як її звати?
3. І яка тема з моїх останніх дописів вам запам’яталася найбільше?

Можна коротко, не треба писати твір на тему «Моє знайомство з блогом Марії» 😂

Мені справді цікаво побачити тих, хто не просто гортає, а читає.

І якщо ви давно мовчки читаєте, але ніколи нічого не коментували, сьогодні саме той момент.

Покажіться мені 🤍

26/08/2026

Замовила доглядової косметики - так так я користуюсь косметикою, саме доглядовою!

І в мене є косметолог з яким я дистанційно завжди спілкуюсь! Це дуже зручно коли потрібно вона вже знає що робити з обличчям - особливо для таких як я «вєчно зайнятих»

Як думаєте скільки мені обійшлось це все щастя в грошах? Пишіть варіанти суми в коментарях

26/08/2026

Останнім часом я майже перестала вести Instagram.

І це, якщо чесно, сталося якось непомітно.

Раніше Instagram був основним місцем, де я ділилася своїм життям, думками, материнством, виробами, переживаннями. А зараз я майже повністю перейшла у Facebook.

І знаєте що? Мені там подобається.

Тут я можу написати не два речення під красиве фото, а нормально розповісти історію. Можу підняти тему, яка не поміщається у формат «гарна картинка + короткий підпис».

У Facebook я відчула більше живого спілкування. Люди коментують, сперечаються, діляться власним досвідом, розповідають свої історії.

І мені це цікаво.

Мабуть, зараз я взагалі більше хочу не просто показувати своє життя, а говорити про нього.

Про материнство, садочок, роботу, стосунки, пошуки себе, підприємництво, побут і всі ті маленькі та великі речі, з яких насправді й складається наше життя.

Тому Instagram поки трохи відпочиває.

А Facebook отримав мене майже повністю.

Не знаю, надовго це чи ні. Ми, люди, взагалі істоти непередбачувані: сьогодні будуємо стратегію на рік, а завтра видаляємо Instagram і вирішуємо вести блог у Facebook. 😅

Але зараз мені саме тут добре.

26/08/2026

Сьогодні ми шукали книжку про какашки. 💩
Але чому?

Ціла історія пов’язана з цим. Раніше я обіцяла розповісти більше про наш період адаптації після переїзду, і зараз хочу поділитися одним із моментів: з чим ми зіткнулися і що пішло не зовсім так, як я очікувала.

Після переїзду в Ніки був відкат у деяких навичках.

Інтелектуальний та фізичний розвиток залишився без змін, але соціальна та побутова частина помітно відкотилася. Таке може траплятися з дітьми під час сильного стресу та адаптації.

Для неї змінилося дуже багато: нове місто, нове місце, нове оточення. Вона стала рідше бачити бабусю, сумувала за рідним батьком. І це лише частина всього, що на неї впливало.

Перший місяць ми навіть не готували разом, хоча до переїзду це було нашою звичною справою. І тільки з липня вона поступово почала знову долучатися до готування.

А ще була історія з горщиком.

Від памперса ми відмовилися ще до переїзду. Але я чомусь вирішила, що під час довгих поїздок вона може не витримати, тому періодично знову його одягала.

І це була моя найбільша помилка.

Бо якщо ми вже відмовилися від памперса, то він має залишитися в минулому. А коли правила змінюються залежно від ситуації, дитині теж може бути складно зрозуміти, як правильно.

Певний час траплялося, що вона ходила в трусики, могла забруднитися, і простого пояснення «треба ходити в горщик» було недостатньо.

Тоді я почала діяти по-іншому.

Перше, що я зробила, це переконала себе: нічого страшного не станеться, якщо десь у дорозі трапиться такий інцидент.

Друге, ми разом пішли вибирати новий горщик. І вона сама обрала той, який їй сподобався.

Третє, ми поговорили з психологом про ці моменти, про те, як правильно реагувати і як говорити з родичами та батьком дитини.

Четверте, ми повернули ритуали.

І ось вони справді дуже допомогли.

Коли навколо багато змін, дитині потрібні речі, які залишаються незмінними. Знайомі послідовності дій, маленькі ритуали, зрозумілі правила.

А зараз усе змінилося.

Ніку вже цікавить сам процес: що відбувається, як і чому. Тому сьогодні ми шукали книжку про какашки. 😄

І мені подобається цей момент.

Бо ще недавно ми намагалися повернути навичку, яка здавалася втраченою, а тепер дитина сама цікавиться тим, як усе це працює.

Адаптація не завжди виглядає як рівна дорога вперед. Іноді дитина робить кілька кроків назад, щоб потім знову піти вперед.

І, мабуть, головне, що я винесла з цього періоду: не кожен відкат означає проблему.

Іноді це просто спосіб дитини сказати:
«Мені зараз забагато змін. Дай мені трохи часу». ❤️

26/08/2026

26/08/2026

Побачила такий тренд😍 спробувала

Запитати у дітей : «Для чого тобі мама»

Ніка сказала: « Любити, обіймати і спати»
♥️

а що сказали ваші діти?