What are the opening hours?

Monday 09:00 - 18:00 Tuesday 09:00 - 18:00 Wednesday 09:00 - 18:00 Thursday 09:00 - 18:00 Friday 09:00 - 18:00

Інститут Геології, Dubrovytska 28, Kyiv (2026)

28/11/2025

📌Хромові руди. Властивості, генезис та використання

Металічний хром було вперше виявлено у мінералі крокоїті французьким дослідником Л. Н. Вокленом. Відомо 25 мінералів хрому. Найбільш розповсюдженими і цінними з промислової точки зору є магнохроміт (Mg, Fe)Cr2О4, хромпікотит (Mg, Fe)(Cr, Al)2O4 і алюмохроміт (Fe,Mg)(Cr, Al)2О4, які за зовнішнім виглядом практично не розрізнити, тому їх називають «хроміти».

Крім власне хромітів, хром входить до складу фукситу, хромового хлориту, хромвезувіану, хромдіопсиду, уваровіту тощо. В екзогенних умовах хромові сполуки є стійкими, що зумовлює їх здатність формувати розсипи.
Хромові руди входять до переліку корисних копалин загальнодержавного значення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 р. № 827, як руди чорних металів.

◾Властивості хрому
Хром — це блискучий, сірувато-білий пластичний метал із питомою вагою 7,19 г/см³, який характеризується високою температурою плавлення (1890°C) та стійкістю до корозії завдяки оксидній плівці на поверхні.

При високих температурах (понад 1800°C) хром може взаємодіяти з галогенами, сіркою, азотом та іншими елементами, а при звичайній температурі легко реагує з розведеними кислотами. У чистому вигляді хром пластичний, але домішки роблять його крихким. Додавання ферохрому підвищує міцність, твердість і корозійну стійкість сталей, що необхідно для виробництва неіржавіючих, жароміцних і кислототривких сталей. Хромітові вогнетриви мають високу стійкість до температур і шлаків, що робить їх незамінними у футеровці промислових печей.

◾Родовища хромових руд в Україні
Вперше хромові руди в Україні було виявлено у 1932 р. на лівому березі р. Південний Буг біля с. Завалля Кіровоградської області. Ці руди виявились низькосортними і не придатними для використання у металургії.Родовища хромових руд в Україні відомі на Середньому Побужжі в районі сіл Капітанівка, Липовеньки та Липняги Кіровоградської області. Всі ці родовища входять до складу Капітанівського рудного поля Дністровсько-Бузької металогенічної субпровінції.

Капітанівське родовище складене з 9 рудних тіл, порівняно невеликої потужності (0,5–12 м), які простежені бурінням на 50–160 м за простяганням і на 75–300 м за падінням. Середній вміст оксиду хрому 29 %. Виділяють руди бідні, вкраплені, густовкраплені та масивні суцільні. У верхніх частинах рудних тіл розвиваються лінійні кори вивітрювання, що складені хром-нікелевими рудами.

Західне Липовеньківське родовище складається із 2 рудних тіл, простежених на 40–80 м за простяганням та на 50–75 м за падінням. Виділяють руди суцільні, густовкраплені та рідковкраплені.

Перспективи пошуку хромових руд в Україні обмежені, проте можлива дорозвідка вже відомих родовищ, а також детальна розвідка раніше виявлених проявів хроміту (Першотравневе, групи Липовеньківських та Липнягівських проявів).

◾Галузі використання
Хромові руди відіграють важливу роль у різних галузях промисловості, завдяки своїм властивостям. Його стійкість до корозії, висока температура плавлення та універсальність роблять його важливим елементом у виробництві багатьох матеріалів і виробів, які широко використовуються в сучасній промисловості.

Хромові руди використовують для:

▪ Виробництва нержавіючої сталі – хром є основним легуючим компонентом при виробництві нержавіючої сталі. Хром надає сталі стійкість до корозії, високу міцність на розрив та довговічність.
▪ Виробництва сплавів – хром використовується при виготовленні різних легованих сталей, у тому числі високоміцних і жаростійких.
▪ Гальванопластика – хром широко використовується в гальваніці, процесі, який використовується для нанесення тонкого шару хрому на поверхню інших матеріалів для покращення зовнішнього вигляду, довговічності та стійкості до корозії.
▪ Вогнетривкі матеріали — сполуки хрому використовуються у виробництві вогнетривких матеріалів, які використовуються у високотемпературних установках, таких як мартенівські та індукційні печі.
▪ Пігменти та барвники – пігменти на основі хрому, такі як хромовий жовтий і хромовий зелений, відомі своїми яскравими кольорами, чудовою світлостійкістю та термостійкістю.
▪ Хімічні речовини – хром використовується у виробництві різних хімічних речовин, у тому числі хромової кислоти, яка використовується у виробництві оздоблення металу та металевих покриттів, а також у виробництві інших сполук хрому, які використовуються для дублення шкіри, консервантів для деревини та текстильних барвників .

Детальніше про хромові руди за посиланням ➡https://insgeo.com.ua/chrom/

19/11/2025

⚒ Лабрадорит. Характеристика, поширення та генезис

Лабрадорит — це основна плутонічна гірська порода з родини габроїдів. Назва лабрадорит походить від мінералу лабрадору, яким складена дана порода. Назва мінералу походить від назви півострова Лабрадор, де його вперше виявили.

Лабрадорит входить до переліку корисних копалин загальнодержавного значення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 р. № 827, як сировина для облицювальних матеріалів (декоративне каміння).

◾Властивості лабрадоритів

Породи цієї групи складаються із плагіоклазів та піроксенів, рідше олівіну та рогової обманки, а вміст кремнезему коливається в межах від 44 до 53 %. За вмістом лугів відносяться до ряду нормальної лужності.
Лабрадорит є різновидом анортозиту, який на 90–100% складається із основного плагіоклазу – найчастіше лабрадору (лабрадорит), бітовніту (бітовнітит), рідше анортиту (анортитит). За мінеральним складом складається майже винятково із лабрадору, як домішки присутні піроксен, авгіт, титаномагнетит, ільменіт та апатит.

Найчастіше лабрадорити бувають сірувато-білого, темно-сірого, зеленуватого або майже чорного кольору. За текстурою масивні, а структура повнокристалічна, крупно- та гігантозерниста. Найбільш характерною особливістю цих гірських порід є іризація – оптичний ефект, що виникає внаслідок особливостей будови кристалічної ґратки лабрадору. Іризація проявляється у вигляді яскравих, різнокольорових спалахів світла на поверхні мінералу, які змінюються залежно від кута огляду та освітлення.

Основні фізико-механічні властивості лабрадориту:
▪ Об’ємна маса – 2,6–2,9 т/м3
▪ Пористість – 0,4–2,9%
▪ Межа міцності при стисканні: у сухому стані – 47–262 МПа, у водонасиченому стані – 47–232 МПа
▪ Водовбирання – 0–0,4 %
▪ Зносостійкість – 0,5г/см2

◾Лабрадорити в Україні

Родовища лабрадориту в Україні приурочені до Коростенського плутону Волинського мегаблоку Українського щита.

Головинське родовище в Житомирській області є одним із найвідоміших джерел лабрадориту в Україні. Воно представлене лінзоподібними покладами серед палеопротерозойських гранітів, габроноритів і габроїдів. Лабрадорит цього родовища має темно-сірий до чорного колір, крупнозернисту та порфіроподібну текстуру, а його характерною особливістю є іризація – оптичний ефект, що виникає внаслідок особливостей будови кристалічної ґратки лабрадору. Іризація проявляється у вигляді яскравих, різнокольорових спалахів світла на поверхні мінералу, які змінюються залежно від кута огляду та освітлення.

Сліпчицьке родовище, розташоване в Житомирській області, представлене покладами середньозернистого зеленувато-чорного габронориту та крупнозернистого лабрадориту. Ці породи мають високу міцність і декоративні властивості, що робить їх цінним матеріалом для будівництва та облицювання.
Родовище розробляється кар’єрним способом, а його підтверджені запаси становлять 13 млн м³ габронориту та 8 млн м³ лабрадориту за категоріями А+В+С1.

◾Застосування лабрадориту

Найчастіше лабрадорити застосовують у якості декоративного та облицювального каміння, для виготовлення певних елементів інтер’єру (стільниці, столи, підвіконня та інші), створення скульптур, статуеток, ювелірних виробів.

В Україні існують значні поклади лабрадориту, зокрема в Житомирській та Кіровоградській областях, що робить його важливим матеріалом для будівельної та декоративної індустрії. Однак, для збереження природних ресурсів, розробка та використання цих родовищ потребують ретельного планування та екологічного підходу.

Більше читайте за посиланням ➡ https://insgeo.com.ua/labradoryt/

14/11/2025

⚒Срібло. Характеристика, поширення та генезис

Срібло (Ag) — хімічний елемент з атомним номером 47 та атомною масою 107,87. Це м’який білий метал з густиною 10500 кг/м³, температурою плавлення 961,9 °С та температурою кипіння 2212 °С. Срібло має високу електро- і теплопровідність, стійке до кисню, але реагує з парами сірки та галогенами. Переважно зустрічається в сульфідах, утворює самостійні мінерали та присутнє в водах і організмах.
У геохімії срібло є більш рухливим, ніж золото. Воно тісно асоціює з цинком, свинцем, міддю, залізом та іншими елементами, утворюючи комплексні срібловмісні родовища.
Срібло входить до переліку корисних копалин загальнодержавного значення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 р. № 827, як руди благородних металів.

Основна частина срібла добувається як побічний продукт при переробці руд кольорових металів (70%), золото-срібних родовищ (10–15%) та власне срібних руд (15–20%). Відомо понад 50 мінералів срібла, з яких найважливіші: самородне срібло, електрум, аргентит, піраргірит, прустит, фрейбергіт, стефаніт, полібазит, аргентоярозит, дискразит, гесит та агвіларит.

◾Економічні відомості про срібло

За весь час людством видобуто близько 640 тисяч тонн срібла, з яких 550 тисяч тонн використовується в ювелірних виробах, 40 тисяч тонн у монетах і медалях, а 45 тисяч тонн у злитках. Ціни на срібло за останні 10 років були стабільними і становили 4–6 доларів за трійську унцію.
Головними імпортерами руд і концентратів срібла є Японія, Бельгія, Люксембург і Німеччина. Головними експортерами є Мексика, яка експортує 5 тисяч тонн, Болівія з понад 2 тисячами тонн, а також Канада і США. Попит на срібло має стійку тенденцію до зростання і на початку XXI століття досяг 30 тисяч тонн. Різниця між видобутком і попитом поки що задовольняється переробкою відходів фотографічної та електронної промисловості.

Загальні світові ресурси срібла оцінюються в 1300–1400 тисяч тонн, з яких підтверджені запаси становлять 600 тисяч тонн. Основні запаси срібла зосереджені в таких країнах, як Польща (66 тисяч тонн), США (53 тисяч тонн), Мексика (45 тисяч тонн), Таджикистан (44 тисяч тонн), Канада (42 тисяч тонн), Казахстан (29 тисяч тонн) і Австралія (25 тисяч тонн).

◾Генетичні та геолого-промислові типи родовищ срібла

Родовища срібла поділяються на власне срібнорудні та комплексні срібловмісні. Генетично вони належать до гідротермальної (плутоногенної, вулканогенної та амагматогенної), скарнової, колчеданної та метаморфогенної груп.

Власне срібнорудні родовища переважно гідротермальні, основна частина яких належить до вулканогенно-гідротермальних, а менша — до плутоногенних і амагматичних. Вони формуються на заключних етапах розвитку складчастих областей і зазвичай пов’язані з вулканічними поясами, де формують жили, штокверки та мінералізовані зони. Основна маса гідротермальних рудних родовищ пов’язана з ріолітами, які завершували формування вулканічних порід.

◾Родовища срібла в Україні

Основними регіонами поширення срібла в Україні є Закарпаття, Донбас, меншою мірою Український щит.

Відомі такі родовища срібла в Україні:
▪ Квасівське родовище
▪ Біганське барит-срібло-поліметалічне родовище
▪ Поліметалічні руди Берегівського родовища
▪ Мужіївське золото-поліметалічне родовище
▪ Нагольний рудний район
▪ Єсаулівське родовище
▪ Журавське родовище

Більше читайте за посиланням ➡ https://insgeo.com.ua/sriblo/

07/11/2025

📝 Геолого-економічна оцінка запасів

Геолого-економічна оцінка – це процес оцінки економічної доцільності виконання геологічних досліджень та розробки корисних копалин. Головною метою геолого-економічної оцінки є визначення потенційної прибутковості гірничого підприємства, що забезпечується шляхом оцінки запасів корисних копалин, витрат на їх розробку та продажу, а також оцінки ризиків, пов’язаних з розвитком гірничої галузі.

Геолого-економічна оцінка родовищ є необхідним етапом у вивченні надр і включає в себе кілька стадій. Цей процес розпочинається з пошуку родовища та його розвідки, далі переходить до проектування гірничодобувного підприємства, видобутку корисної копалини і закінчується ліквідаційними роботами на об’єктах. Кожна стадія має свої вимоги і особливості, які враховуються при проведенні геолого-економічної оцінки.

Для вивчення родовищ проводять різні рівні геолого-економічної оцінки, зокрема детальну, попередню та початкову геолого-економічні оцінки.

◾Детальна геолого-економічна оцінка (ГЕО‑1) – це комплексний аналіз геологічної, технічної, економічної та інших факторів, що впливають на можливість та ефективність розвідки та видобутку корисних копалин.

◾Попередня геолого-економічна оцінка (ГЕО‑2) – це перша оцінка потенційної прибутковості родовища корисних копалин, яка проводиться на ранніх стадіях геологічного вивчення надр. Вона базується на основі геологічних та геохімічних досліджень, які включають в себе збір геологічної інформації, аналіз мінерального складу та властивостей порід, оцінку об’ємів ресурсів тощо. В результаті цих досліджень встановлюється перша оцінка запасів родовища, яка допомагає зробити висновок про економічну доцільність подальших досліджень та розвитку родовища.

◾Початкова геолого-економічна оцінка (ГЕО‑3) є першим етапом в оцінці корисної копалини та передбачає проведення попереднього аналізу потенційної геологічної області, що може містити корисні копалини. На цьому етапі проводяться візуальні огляди території, збір геологічної та геохімічної інформації, а також проведення поверхневих геофізичних досліджень. Основною метою початкової геолого-економічної оцінки є встановлення можливої наявності корисних копалин на певній території. Це є важливим етапом у визначенні перспективності подальших геологічних розвідок та видобутку корисних копалин на досліджуваній території.

У суворій відповідності до Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин звітні матеріали щодо геолого-економічної оцінки підлягають обов’язковій державній експертизі запасів в ДКЗ України.
Залежно від ступеня геологічного вивчення та промислового значення запасів корисних копалин експертиза може завершуватись:
▪ апробацією запасів корисних копалин, що підготовлені до виконання геолого-розвідувальних робіт,
▪ затвердженням запасів корисних копалин вже розвіданих родовищ, призначених для промислового видобутку.

Детальніше за посиланням ➡ https://insgeo.com.ua/geo/

29/10/2025

📌Бентонітові глини. Властивості, застосування та значення

Бентонітова глина — це природний матеріал, який отримав свою назву від місцевості Бентон, штат Вайомінг, США, де вперше було виявлено великі поклади цієї глини. Бентонітові глини входять до переліку корисних копалин загальнодержавного значення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 р. № 827, як сировина адсорбційна, сировина формувальна та для огрудкування та сировина для приготування бурових розчинів.

◾Властивості бентонітових глин

Бентонітові глини складаються в основному з мінералів групи монтморилоніту (з домішкою гідрослюд, гідрохлориту, палигорськіту, каолініту та ін.), що утворилися в результаті девітрифікації та інших хімічних перетворень вулканічного попелу. Бентонітова глина відрізняється високою здатністю до набухання, а також має сорбційні, адсорбційні та каталітичні властивості, що робить її надзвичайно корисною в багатьох галузях промисловості.

Основні фізичні властивості:
▪ Набухання. Бентоніт здатен значно збільшувати свій об’єм при контакті з водою. Ця властивість використовується у будівельних матеріалах для створення водонепроникних бар’єрів.
▪ Сорбційні властивості. Бентонітова глина здатна поглинати токсини, що робить її ефективною у водоочисних системах, а також у якості добавки в кормах для тварин для виведення шкідливих речовин.
▪ Адсорбція. Бентоніт може захоплювати гази, запахи та інші леткі речовини, що використовується у побутових та промислових фільтрах.

◾Видобування бентонітових глин

Бентонітові глини добувають за допомогою кар’єрного методу. Це означає, що великі ділянки ґрунту знімаються, відкриваючи поклади глини, які знаходяться безпосередньо під поверхнею землі. Цей метод ефективний і дозволяє отримати великі обсяги матеріалу.
Рентабельний коефіцієнт розкриву (співвідношення об’єму розкривних порід до об’єму видобутої корисної копалини) зазвичай становить близько 2–3. Це означає, що на кожну тонну видобутої глини необхідно перемістити від 2 до 3 тонн розкривних порід. Якщо коефіцієнт розкриву перевищує ці значення, то видобуток може стати економічно нерентабельним через зростання витрат на переміщення розкривних порід.

◾Застосування бентонітових глин

Бентонітова глина використовується для поглинання і видалення шкідливих речовин з бурових рідин, що підвищує екологічну безпеку процесу.

У будівництві широко застосовується для створення гідроізоляційних систем завдяки своїм властивостям утримувати воду. Це робить її незамінною при будівництві підземних сховищ, фундаментів та тунелів.
Медицина та косметологія також активно використовують бентонітову глину завдяки її очищувальним та детоксикаційним властивостям. Вона є основою багатьох лікувальних мазей і косметичних масок. Глина знімає запалення та покращує загальний стан шкіри.

Водоочищення є ще однією важливою сферою застосування бентоніту. Він активно використовується для очищення стічних вод і видалення з них шкідливих речовин, таких як важкі метали, нафтопродукти та інші забруднювачі. Завдяки високій здатності до адсорбції, бентоніт ефективно знижує рівень токсичності води, покращуючи її якість перед випуском у природні водні об’єкти.
У харчовій промисловості бентонітова глина відіграє важливу роль у процесах освітлення вин і соків. Її здатність осаджувати суспензії та колоїди допомагає забезпечити чистоту та прозорість продукту, покращуючи його смакові якості та естетичний вигляд.

Більше читайте за посиланням ➡ https://insgeo.com.ua/bentonitovi-glyny/

22/10/2025

⚒Трепел. Властивості, використання та перспективи

Трепели входять до групи опал-кристобалітових порід осадового й вулканогенно-осадового походження, разом з діатомітами, радіоляритами, спонголітами та опоками і являють собою пухку або слабко зцементовану, дуже легку, тонкопористу опалову породу, складену переважно опаловими, інколи халцедоновими глобулами розміром 0,01–0,02 мм. Трепел входить до переліку корисних копалин загальнодержавного значення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 р. № 827, як сировина сорбційна та сировина цементна.

◾Властивості та генезис
Трепел — це природний осадовий мінерал, що складається переважно з кремнезему (діоксиду кремнію, SiO2), зазвичай у вигляді опалу, халцедону або кварцу. Він утворюється в результаті накопичення скелетів діатомових водоростей, які багаті на кремнезем. Це означає, що трепел можна вважати своєрідним природним фільтром, який тисячоліттями утворювався в прісних та морських водоймах.

Трепел має унікальні фізичні властивості, серед яких:
▪ Пористість. Трепел містить велику кількість мікропор, що дозволяє йому поглинати вологу та різні хімічні речовини.
▪ Низька щільність. Завдяки своїй пористості та природному походженню, трепел легкий і має низьку щільність.
▪ Термостійкість. Витримує високі температури без суттєвої деформації.
▪ Хімічна інертність. Трепел не реагує з більшістю хімічних речовин, що робить його безпечним для використання в різних галузях.

◾Видобування трепелу
Трепел добувають відкритим способом, що передбачає видалення верхнього шару ґрунту і вилучення трепелу з‑під нього. Зазвичай використовують екскаватори та іншу важку техніку для переміщення матеріалу. Рентабельний коефіцієнт розкриву може варіюватися в залежності від специфічних умов і технологій. У сучасних умовах, рентабельний коефіцієнт розкриву для трепелу може коливатися від 0,5 до 1,0, залежно від геологічних і технічних особливостей.

Ефективним обладнанням для видобутку трепелу є вібророзпушувачі та роторні фрези. Останні дозволяють подрібнювати породу у процесі виїмки, виключаючи етап великого дроблення.

Після видобутку трепел очищають від сторонніх домішок, таких як камені або інші включення. Потім його подрібнюють до потрібного розміру і, в залежності від подальшого використання, можуть проводити додаткову обробку, наприклад, сушіння. Після обробки трепел транспортують до місць використання або на склади. Він може зберігатися у вигляді готових продуктів або як сировина для подальшої обробки.

◾Напрямки використання трепелу
Трепели належать до корисних копалин, які використовуються у різноманітних галузях промисловості, але через високий вміст активного опалового та опал-кристобалітового кремнезему є незамінними у виробництві пуцоланового цементу, портландцементів і вапняково-трепельних в’яжучих матеріалів.

Трепел часто використовують для виготовлення теплоізоляційних матеріалів завдяки його низькій теплопровідності.У будівництві його включають в різні види стінових панелей, плитки та штукатурки.
В агрономії трепел застосовують як добавку до ґрунту для покращення його фізичних і хімічних властивостей.Завдяки своїй здатності утримувати вологу, трепел допомагає зменшити частоту поливів і підвищити врожайність.
Трепел використовують як фільтрувальний матеріал у системах водоочищення та очищення стічних вод. Його пориста структура дозволяє затримувати частки забруднень і частково нейтралізувати небажані хімічні сполуки.

Більше читайте за посиланням ➡ https://insgeo.com.ua/trepel/

15/10/2025

📌Опока. Властивості, використання та перспективи

Опока — це порода органічного та неорганічного походження, що складається здебільшого з кремнезему (SiO₂), який утворює твердий, але пористий матеріал. Як і інші опал-кристобалітові породи, опоки застосовуються як гідравлічні домішки при виготовленні різних марок цементу. Опока входить до переліку корисних копалин загальнодержавного значення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 р. № 827., як сировина сорбційна, сировина цементна та сировина для пиляних стінових матеріалів.

◾Походження та властивості
Опока є одним із варіантів осадових кременистих порід, і її формування відбувається в результаті накопичення кремнеземного матеріалу з мікроскопічних організмів, таких як діатомові водорості або спонгіни. Опоки входять до групи опал-кристобалітових порід осадового й вулканогенно-осадового походження, разом з радіоляритами, діатомітами, спонголітами та трепелів. Опоки, на відміну від діатомітів, спонголітів і трепелами, щільно зцементовані, але мають високу пористість.

Опока має низьку щільність і відносно високу пористість, що робить її легшою за інші кременисті породи, такі як кварцит або кремінь. Колір опоки може варіюватися від світло-сірого до жовтуватого або навіть коричневого, в залежності від домішок.

◾Родовища опоки в Україні
В Україні опока зустрічається в декількох регіонах, і її родовища мають важливе економічне та промислове значення. Державним балансом України обліковується 7 родовищ опоки в Донбасі, ДДЗ, Приазов’ї, Причорноморській та Львівській западинах, Криму балансові запаси яких становлять 67 280 тис. т, а позабалансові — 3 246 тис. т.

Найбільше покладів опоки зосереджено у таких родовищах:

▪ Родовище Балка Мокра знаходиться в Амвросіївському районі Донецької області і представлено покладом опок, приуроченим до відкнадів верхньокрейдового віку. Загальні запаси корисної копалини при зазначених параметрах родовищ а оцінюють у 20,5 млн. т.

▪ Рава-Руське родовище опоки знаходиться поблизу одноіменного районного центру Львівської області, представлене спонголітами і перекристалізованими вапняками крейдової системи. Є сировинною базою Миколаївського цементного заноду, продукція якого (близько 2 млн. т) представлена портландцементом різного призначення.

▪ Родовища Михайлівське та Покровське розташовані у Миколаївській області. Промислові відклади представлені вапняками і опоками київської світи середнього еоцену і мають потужність 8–11 метрів. Наразі родовища не розробляються.

▪ Ділянка Тернівська в Новомиргородському районі Кіровоградської області розробляється на умовах економічного ризику ТОВ “СІЛІКА”. Корисна копалина представлена опоками та опокоподібними пісковиками бучацької серії та київської світи, потужністю до 7,5м.

Більше читайте за посиланням ➡ https://insgeo.com.ua/opoka/

08/10/2025

Шановні надрокористувачі! 📢

Незважаючи на те, що на час воєнного стану заборонені планові перевірки контролюючих органів, ми НАПОЛЕГЛИВО радимо привести документи та власну діяльність до ладу чи по швидше!

💧 Для видобувачів підземних вод:
Перевірте, чи координати свердловин у спеціальному дозволі відповідають їх реальному місцезнаходженню. Пам'ятайте про необхідність проведення регулярних режимних спостережень за рівнем вод спеціалізованою організацією та своєчасність подачі звітності за формою 7-ГР і звіту про виконання програми робіт за підсумками року.

📊 Щодо лічильників:
За потреби проведіть їх повірку ВИКЛЮЧНО в організаціях, уповноважених на повірку засобів вимірювальної техніки та внесених до відповідної бази даних на сайті Мінекономіки.

⛏️ Для видобувачів рудних та нерудних корисних копалин, нафти і газу:
Переконайтеся, чи внесено зміни до спеціального дозволу щодо уточнення координат (якщо дозвіл було видано раніше).

‼ Наполегливо рекомендуємо:
Ретельно перевірити, чи вчасно та в повному обсязі виконуються особливі умови та програма робіт спеціальних дозволів. Перевірити виконання умов дозволів на спеціальне водокористування та висновків з оцінки впливу на довкілля.

💥 Залишились запитання? Ми консультуємо БЕЗКОШТОВНО! Телефон 📞0672868414

25/09/2025

📌Цеоліти. Властивості, використання та перспективи

Цеоліти — це мінерали-алюмосилікати, що володіють кристалічною структурою і характерними адсорбційними властивостями. Вони відомі своїми пористими структурами, які можуть захоплювати та утримувати молекули інших речовин. Цеоліти широко використовуються в різних галузях, таких як промисловість, екологія та медицина. Цеоліти входять до переліку корисних копалин загальнодержавного значення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 р. № 827, як сировина агрохімічна, сировина адсорбційна та сировина цементна.

Цеоліти — це група мінералів, що є гідратованими алюмосилікатами лужних і лужноземельних металів (натрію, кальцію, калію, барію). Вони мають унікальні кристалічні структури з пористими системами, що дозволяють їм адсорбувати молекули води і газів, а також обмінювати іони. Є близько 40 відомих природних цеолітів, і вони утворюються в результаті вулканічної діяльності або змін у глинах, шламах і осадових породах. Давайте розглянемо кілька найбільш поширених природних цеолітів.

1. Кліноптилоліт (Na,Ca,K)2 3Al3(Al,Si)2 Si13O36 • 12H2O
Кліноптилоліт є найпоширенішим природним цеолітом. Він має високу пористість і іонообмінну здатність, тому широко використовується для очищення води, газів та в сільському господарстві як адсорбент і добриво. Використовується для очищення води від аміаку та важких металів, а також як добавка в корми для тварин.

2. Морденіт (Ca(Na2,K2)[AlSi5O12]4 • 6H2O
Морденіт відрізняється високою термічною і хімічною стійкістю. Його пориста структура дозволяє адсорбувати молекули з вузькими діаметрами, що робить його ефективним в каталітичних реакціях і очистці газів. Використовується в нафтохімічній промисловості, а також у фільтрах для очищення повітря.

3. Натроліт Na₂[Al₂Si₃O₁₀] • 2H₂O
Натроліт відомий своєю високою здатністю до адсорбції і іонообміну. Він має волокнисту або стовпчасту структуру і часто зустрічається в пустотах базальтових порід, а також у гідротермальних родовищах. Завдяки високій гідрофільності натроліт ефективно адсорбує молекули води та різні катіони. Натроліт використовується для очищення води, видалення забруднювачів з ґрунтів, а також як сировина у виробництві будівельних матеріалів. Його також застосовують у хімічній промисловості для іонообмінних процесів.

4. Хабазит (Ca,Na_2,K_2) 4[Al8Si40O96] • 24H2O
Хабазит має високі адсорбційні властивості і часто використовується як молекулярне сито. Його пориста структура дозволяє йому ефективно затримувати молекули води та інших невеликих молекул. Застосовується для очищення повітря та води, а також у будівельних матеріалах для стабілізації ґрунтів.

5. Ломонтит Ca(Al2Si4O12) • 4H2O
Ломонтит відомий своєю схильністю до дегідратації при підвищених температурах, що призводить до часткової втрати кристалічної структури. Проте він ефективно адсорбує молекули води в холодних умовах. В основному використовується в будівництві та як адсорбент у низькотемпературних процесах.

6. Стилбіт NaCa4[(Al9Si27)O72] • 28H2O
Стилбіт має пластинчасту або волокнисту структуру і виявляє високі адсорбційні властивості для води. Його кристали часто зустрічаються в пустотах базальтових порід. Використовується як адсорбент у фільтрах для води, а також у будівельній індустрії.

7. Філіпсит (K,Na,Ca)2(Si,Al)8O16 • 6H2O
Філіпсит має гарну здатність до іонообміну та адсорбції молекул води і амонію. Він утворюється в базальтових породах та осадових відкладеннях. Використовується для очищення води і ґрунтів, а також у сільському господарстві як добриво.

8. Еріоніт (Na,K,Ca)2Al4Si14O36 • 15H2O
Еріоніт має волокнисту структуру і високу здатність до адсорбції, проте він також відомий як потенційно небезпечний для здоров’я через канцерогенні властивості (подібно до азбесту). Застосовується обмежено через можливі ризики для здоров’я, однак раніше використовувався для очищення води та газів.

Більше читайте за посиланням ➡ https://insgeo.com.ua/ceolit/

17/09/2025

⚒Графіт. Характеристика, різновиди, поширення

Україна займає важливе місце в світі як постачальник цінних мінеральних ресурсів, і графіт є одним із них. Завдяки значним запасам графіту, наша країна має вагомий потенціал для розвитку відповідної галузі. Графіт входить до переліку корисних копалин загальнодержавного значення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 р. № 827, як сировина електро- та радіотехнічна.

Отже, графіт – це мінерал класу самородних елементів, одна з модифікацій вуглецю. Він є алотропною формою вуглецю, подібно до алмазу, але з іншою кристалічною структурою, що надає йому унікальних властивостей, таких як низька твердість, висока вогнетривкість, електропровідність та ін. Також він поєднує в собі як металічні, так і неметалічні властивості.

◾Генезис
За походженням графіт метаморфічний і магматичний, хоча зустрічаються також пегматитові, контактово-матасоматичні та ін. родовища. Промислові скупчення графіту пов’язані в основному з метаморфічними родовищами. Магматичні родовища рідкісні і приурочені переважно до лужних і основних порід.

Доцільність промислового освоєння графітових родовищ визначається рядом показників, від яких залежить обсяг витрат на видобування корисних копалин, облаштування родовища, умови збагачення, а отже, і собівартість продукції. До них відносяться:
▪ Вміст корисного компонента в рудах та загальні запаси родовища. Високий вміст графіту є основним якісним показником покладу. Від вмісту в руді графіту залежить вихід концентрату при збагаченні, що, в свою чергу, впливає на собівартість продукції.
▪ Технологічні властивості, що визначаються структурною характеристикою руд (пухкі, напівпухкі, щільні), типом графіту (лускатий, щільнокристалічний, прихованокристалічний) та ін.

Характер руд та тип графіту є показниками, що впливають на збагачення руд. Руди графітових родовищ України збагачуються переважно флотацією, що дає можливість збагачувати руди з вмістом графіту 3—5 %. При цьому флотаційні властивості графіту залежать від структури: кристалічні та лускаті графіти флотуються легко, тоді як прихованокристалічні погано.

Найкраще збагачуваними є лускуваті руди, в яких графіт знаходиться у вигляді окремих кристалів у формі лусок розміром до декількох міліметрів. Флотація щільнокристалічних руд здійснюється майже так само, як і лускатих, але з меншою швидкістю, що зумовлено наявністю у них деякої кількості зерен прихованокристалічного графіту (до 15—25 %), який повільніше флотується і вимагає більш тонкого подрібнення. Тип руд визначається за природними особливостями і залежить від ступеня вторинної зміни порід та їх мінерального складу.

Для виготовлення високоякісного графіту, сировину піддають термічній обробці.

◾Галузі використання
Використання графіту різноманітними галузями промисловості обумовлено його унікальними властивостями: через високу тугоплавкість він використовується в металургії для виготовлення вогнетривких тиглів та фарб, ливарних форм; через високу електропровідність і хімічну стійкість – в електротехніці для виробництва гальванічних елементів, лужних акамуляторів та ін.; унаслідок малого коефіцієнту тертя використовується як мастила, для виготовлення антифрикційних виробів; тонкорозмолоті жирні графіти застосовуються для виготовлення стержнів олівців, фарб, копіювального паперу; графіт також широко використовується в ядерній техніці як сповільнювач ядерних реакцій, у реактивній техніці для покриття сопел ракетних двигунів, камер згорання, носових конусів.

Сьогодні зростає застосування штучного графіту й такого, що кристалізується з чавуну після його розливу чи його отримують при нагріванні вугілля до 2200–2500° способом Ачесова. Він використовується для виготовлення електродів, вогнетривких виробів, зокрема в ракетній техніці, для ядерних реакторів.

Споживчі вимоги до товарного графіту дуже різноманітні й можуть змінюватися як для різних видів сировини, так і для різних родовищ.

Затверджених вимог до сирих графітових руд немає. Відкритим способом розробляються руди із вмістом 2,3–2,4% явнокристалічного графіту, хоч збагачуватися можуть також більш пісні руди, що призводять до збільшення собівартості продукції. У той же час, щільнокристалічні графіти, які використовуються в першу чергу в ливарному виробництві, погано збагачуються, тому їх вміст у рудах має перевищувати 60–70%, рідко розробляються менш багаті руди.

Більше читайте за посиланням ➡ https://insgeo.com.ua/grafit/

Інститут Геології

28/11/2025

19/11/2025

14/11/2025

07/11/2025

29/10/2025

22/10/2025

15/10/2025

08/10/2025

25/09/2025

17/09/2025

Address

Opening Hours

Telephone

Website

Alerts

Contact The Business

Shortcuts

Share

Category

Monday	09:00 - 18:00
Tuesday	09:00 - 18:00
Wednesday	09:00 - 18:00
Thursday	09:00 - 18:00
Friday	09:00 - 18:00