10/08/2021
Створення нових сенсів
Продовжуємо серію постів з Інтегральна європейська конференція 2021. Сьогодні ми розповімо про виступ Чарльза Айнзенштайна – американського письменника та філософа. Виступ присвячений тому, яким чином утворювати нові смисли тоді, коли існуюча базова парадигма вже не працює. Ось тези з виступу:
· Коли одна домінантна парадигма не працює люди часто відступають від неї і переходять до іншої, яка має свою структуру і бачення речей. Тобто від одної структурованої, контрольованої, всеоохоплюючої теорії переходять до іншої.
· Дуже часто ці теорії настільки конфліктуючі, що не можуть домовитися про те, на основі яких фактів вести дебати. Візьмемо хоча б питання вакцинації.
· У іншому випадку, коли домінантна парадигма не працює, люди часто замість того, щоб признати її неспроможність, починають «допрацьовувати» її – збільшувати кількість показників вимірювання і категорій. Таким чином, хочуть добитися порядку і безпеки через збільшення контролю у системі, яка вже не працює.
· Як знати які смисли утворювати на стику цих парадигм?
А що, якщо замість переходу до іншої парадигми, ми відмовимося від тотальної інтелектуалізації всього і візьмемо паузу у місці, яке називаються «Я не знаю». Це не тотожне «Я не можу знати», і це не відмова знати правду.
· Це етап, на якому ми відкриваємо нашу роль, як людські істоти і опиняємося у точці утворення нових сенсів. Чому ми тут, яка наша роль, що реально, а що ні – ці питання лежать в основі нової ідеалогії. Згідно якої люди на землі для того, щоб зробити світ більш живим, прекрасним та різноманітним.
· Тоді проблеми, які стоять перед нами, можливо вирішити. Але не через збільшення контролю, а через парадигму сумісної участі у чомусь більшому.
· Для прикладу візьмемо проблему клімату. Згідно парадигми контролю, нам достатньо встановити ліміти по показникам забруднення. Але якщо ми подивимося на Землю, як на живий організм, у якому, як і будь-якому живому організмі є органи, які мають свої конкретні функції. То ми зрозуміємо, що Земля не буде здорова, якщо ліса, води, звірі та ін. не будуть здорові. Таке бачення може змінити парадигму від технократичного підходу до такого, який породжує життя.
Підсумовуючи виступ Чарльза Айнзенштайна, давайте задумаємося над тим, наскільки ми відкриті до нового бачення речей, яке не підпадає під жодну з існуючих парадигм. Наскільки часто ми можемо відпустити контроль, деталізацію, структурування, які породжують ще більший контроль? Наскільки часто ми можемо побути в зоні «Я не знаю» і подивитися, що народиться з неї?