Victoria Pasechnik

22/09/2026

Прям як мікробізнес в Україні останніх 35 років, тільки без 50 тис стартових (це баксів, якщо що) ;)

За 2025 рік у Китаї зареєстрували 7,32 мільйона нових компаній з однією людиною. Це на 42% більше, ніж роком раніше. Засновник без працівників, а ШІ пише код, відповідає клієнтам і робить рекламу.

Частину стрибка дав не ШІ, а закон: з липня 2024 року одна людина може реєструвати кілька таких компаній.

Безробіття серед китайської молоді від 16 до 24 років у серпні сягнуло 18,9%. Цього літа на ринок вийшли рекордні 12,7 мільйона випускників.

Держава реагує так. Місцева влада роздає засновникам субсидоване житло, офіси і ваучери на обчислювальні потужності.

Район Шанчен у Ханчжоу в березні оголосив план: залучити за рік 1 000 підприємців, які працюють наодинці, виділити понад 18 тисяч квадратних метрів офісів і створити фонд майже на 150 мільйонів доларів. Інкубатор «Хунхаб» у цьому ж районі дає до 50 тисяч доларів стартових.

Аналітик Го Шань із шанхайської консалтингової фірми пояснює "ШІ породжує страх втрати робочих місць, а компанії з однієї людини це «можливість працевлаштування»."

Що з виручкою. «Хунхаб» сам опитав 1 500 таких фірм.
Арвін Чень, 25 років. Розробляє мікрофон для розмов зі ШІ. Спить на розкладному ліжку прямо в офісі. Його фраза: «Люди, які раніше думали щось зробити, тепер можуть перестати думати».

Більше половини заробляють менше 1 000 доларів на місяць. Це виручка, не прибуток.

Чому так мало. За тим самим опитуванням, три чверті засновників не мають технічного досвіду. ШІ опустив поріг входу майже до нуля. Але коли увійти може кожен, входять усі і роблять одне й те саме.

Інвестор Боб Чень із шанхайського венчурного фонду в такі компанії не вкладає: «Більшість робить те, що вже зробили інші. У них немає довгострокового плану».

У Китаї для цього є окреме слово, «інволюція». Конкуренція, в якій усі працюють більше, а заробляють менше. Інструмент, доступний кожному, перестає бути перевагою.

Випускник без роботи це рядок у статистиці безробіття. Випускник із зареєстрованою компанією, безкоштовним столом і ваучером на обчислення це рядок у статистиці підприємництва. Людина та сама. Дохід майже той самий. Змінилась графа.

21/09/2026

Ну ось воно, поки що на Харківщині 😎👌

Квартира, 100 тисяч гривень підйомних, доплата до зарплати та сучасне обладнання — такі умови Близнюківська громада на Харківщині пропонує лікарям, яких запрошує н....

19/09/2026

Готові до такого бізнесу?😂😂😂

19/09/2026

Буду довгими зимовими вечорами читати цю книжку і роздавати німцям непрохані поради "як воювати" ;)

А ви чим займатиметесь в блекаути цього року? ;)

12/09/2026

#мсб

Зараз буде дуже неоднозначний пост, близький до танців на кістках, тому вмикайте критичне мислення.

Я маю зуб на великий бізнес дуже давно.

Спочатку мала на нього в часи олігархату. Я тоді ще була студенткою і молодим працівником, але вже тоді розуміла, що приватизаційні сертифікати - це схема, якісні фахівці ці об'єкти не отримають. Потім виявилось, що не лише радянські об'єкти захапали комсомольці, землю теж розпаювали так, щоб ринка фермерства не створилось.

Потім в мене з'явився власний бізнес і я вхопила (буквально) кілька років середини 2000, коли МСБ почав стрімкий розвиток. Тому що росли ті галузі, до яких олігархам діла не було (а я тоді займалась галуззю будматеріалів). Далі прийшов 2008й - і все пішло по...

Після 2014 року почали бурно рости інші галузі і інші підприємства, але найбільш росли ті, на чиє зростання закривали очі в АМКУ. Багато з галузей, яких не стану називати, бо вже пальці за останні 15 років відколи почала вести свої соцмережі, ісписала, почали свій стрімкий шлях до монополій.

Зараз, на 5й рік війни, їх почали бити. Бити болісно, по центрам "прінятія рєшєній", тобто по зоні найбільшої концентрації - логістики, виробництва тощо.

Я не хочу згадувати, як "викристалізовувався" ринок "преміальних АЗС", створюючи з заправок ледь не ресторанні мережі і влаштовуючи картельні зговори. Їх історія закінчилась ще в 2022му. Як великий рітейл виносив з ринку малих виробників, які мали сміливість підписати з ними контракт на відтермінування і повернення. Паралельно вибудовуючи нездорові стосунки з аутсорсингом, замовляючи там свої приватні торгові марки, які поїдали незалежних виробників. Як будувались склади класу А довкола Києва так, наче іншої країни не існує. Мені шкода їх, але..

Великий бізнес не шкодував МСБ, коли закривав їм перспективи розвитку. І він не пошкодує вас і після війни, коли голодний і озвіріший до втрачених прибутків - топтатиме вас знову.

Все що ви можете зараз зробити - це скористатися моментом і наростити жиру. Створити нові мережі дрібних магазинів і складів (кіосків теж, але не в Києві). Заправок на 1-2 колонки з омріяною (мною) бізнес-моделлю, де заправка = бензин і тільки: заправився за 1 хвилину і поїхав (зараз, певно, можна і без заправщика і касира, з камерою і терміналом біля пістолета). Нагадаю: під час війни організована злочинність спить, зараз крім росії свої не розносять (хіба крадуть державне, а так ні).

Ви можете (ви точно можете, я рахувала ваші гроші і не раз ;) ) створити ДЕСЯТКИ ТИСЯЧ найрізноманітніших виробництв, які тихенько працюватимуть на український і європейський ринки. Тільки не з виробництва дешевого гівна, робіть вже нарешті щось якісне і тривале.

Що можна створити в галузі агропереробки я вже писала, повторю (нижче), але ж не єдиною агропереробкою живе Україна. Є ще ліс і деревообробка (хоча це теж агро). Є річки і риба (тадам: теж агро). Взагалі, в Україні куди не подивись - всюди агро, тож ідея створити гігантський "агрокластер" з усієї України має сенс.

А якщо віднайдете в собі "ген фермера", розкуркуленого 100 років назад і захочете піти в чисту аграрку - будь ласка, робіть це органічно. Так, органічну землю знайти важко і втримати органічний спосіб землеробства теж (бо великі соблазни накидати хімії заради врожаїв і надоїв), але це ринок збуту на десятиліття вперед, причому відразу в Європу. Ви не бачите органіки на полицях супермаркетів не тому що її нема або вона не має попиту - а тому що органічні виробники мають контракти на роки вперед з європейськими закупівельниками. І це той випадок, коли вас точно не кинуть якщо ціна на персики впаде. По-перше, тому що там репутація щось да важить, по-друге, попит на органіку вже років 10 вище пропозиції: тут просто не буває перевиробництва, бо його мало.

Єдиний ризик тут наразі - це війна в Європі. Але і тоді є рішення - працюватимете на Україну. Бо на відміну від слабосолоної Європи ми добряче окопалися, якщо вже росія об нас зуби поламала, то решті і поготів пороблено ;)

А як у вас з агро, @читачі? Чи я дарма розпинаюсь, а ви насправді взагалі працювати не хочете: хочете життя під пальмами на виплатах і щоб вас ніхто не чіпав ні з роботою, ні з простигосподи бізнесом? :)

Send a message to learn more

12/09/2026

Доброго ранку!

Ну, як там у вас з робочим днем? Натомилися, чи страждаєте від недозавантаженості? )

Петиція про перехід на 32-годинний робочий тиждень зі збереженням зарплати виглядає привабливо, але розбивається об базову економіку та реальні цифри

Ідея тримається на припущенні, що продуктивність автоматично зросте й компенсує втрачений день, а світова практика це нібито вже довела. Проте самі дані показують іншу картину.

Головна проблема полягає в якості досліджень чотириденного тижня. У найбільших пілотах, зокрема на майже 3000 працівниках у 140 компаніях, реальну продуктивність об'єктивними метриками фактично не вимірювали. Результати значною мірою базувалися на самозвітах працівників, які оцінювали новий графік. До того ж компанії брали участь добровільно, тому це переважно IT, маркетинг чи консалтинг, тобто сфери, де бізнес заздалегідь розумів, що може дозволити собі такий експеримент. Переносити ці висновки на всю економіку некоректно.

Так само перебільшують міжнародні приклади. Ісландію часто називають доказом успішного переходу країни на чотириденку, хоча насправді там скоротили тиждень із 40 годин до 35-36. У більшості випадків скорочення становило лише 1-3 години, а в приватному секторі окремі колективні угоди дали всього 35 хвилин менше на тиждень.

Схожа ситуація з Німеччиною, де середні 34 години на тиждень іноді подають як майже готову чотириденку. Насправді повнозайнятий працівник працює близько 40,2 години, і цей показник майже не змінився за 30 років. Середнє знизилося через зростання частки part-time з 14% до 30%. Це переважно жінки з дітьми, студенти та пенсіонери. Ніхто масово не скорочував стандартний 40-годинний тиждень зі збереженням повної зарплати.

Теза про готовність людей менше працювати також не завжди підтверджується поведінкою самих працівників. У польовому експерименті економістів Аманди Палліс та Александра Маса кандидатам пропонували реальні вакансії з різними умовами. Більшість не була готова відмовлятися від частини доходу заради скороченого чи гнучкого графіка. Коли вибір реальний, люди частіше обирають повну зайнятість і вищий підсумковий заробіток.

Але головний бар'єр чотириденки полягає у структурі реальної економіки. В офісі можна прибрати зайві наради й оптимізувати процеси. На заводі, у магазині, школі, лікарні, будівництві чи логістиці результат напряму залежить від фізичної присутності людей та роботи обладнання. Верстат не виробить за чотири дні стільки ж деталей, лікар не проведе ті самі операції швидше, а водій не скоротить маршрут між містами. Якщо 20 працівників переходять із п'яти робочих днів на чотири, бізнес втрачає п'яту частину робочих змін і мусить компенсувати їх додатковим персоналом.

В Україні зараз питання радше не в кількості вихідних, а в тому як організована сама робота. Коли замість ручної праці використовують навантажувач, стандартизують пакування й оптимізують процеси, одна людина може виконувати значно більше роботи й менше втомлюватися. Скорочення годин саме по собі не підвищить продуктивність там, де досі тримаються за застарілі підходи.

Поки багато людей змушені працювати понад п'ять днів на тиждень, щоб покривати базові потреби, примусовий перехід усіх на 32 години виглядає відірваним від реальності. Логічніше спершу створити умови, за яких людина може гідно жити за звичайного п'ятиденного тижня, паралельно підвищувати продуктивність, створювати інклюзивні робочі місця та розвивати гнучку часткову зайнятість.

11/09/2026

Картина маслом "не дійшло"

В той час, коли треба посиленими темпами розвивати малий і середній (розподілений) рітейл, банки з великим рітейлом тупо шукають гроші за кордоном на страхування.

Що ж, не вперше. Впораємось і без вас. Без кредитів, не зв'язуючись з інституціями, які давно перетворились на квазідержавний совковий ощад 🤷‍♀️

Серпневі масовані атаки складів, розподільчих центрів, терміналів у Києві та області спричинили відчутні перебої у постачанні товарів. Покупці стикнулися з порож....

10/09/2026

Це вже лоббізм, чи вже корупція? 🤷‍♀️

10 вересня експремʼєр-міністерка Юлія Свириденко стала президенткою KSE Business School (Київська школа економіки).