Dr.IsAnita

14/01/2024

17/09/2022

Я носив її скільки міг на руках,
А вона мого сина носила у лоні
І коли в душу лізли терпкі сум і страх
Я їх вмить проганяв поцілунком в долоні

Я смішив її, як умів, бо вона
Сміхом тим розливалась, як весняні ріки
Я дивився як спить, крадькома, крадькома
Цілував ніжно-солодко сонні повіки

Ну а потім війна. Постріл, біль і вона
В чорній хустці. І прапора сину… Ой, нене!
Це була моя вічна остання весна,
Це була їхня перша весна, що без мене

І коли у воротях апостол Петро
запитає «За що?», я вмить випрямлю спину
І скажу, що пожертвував всім, що було
За дружину, за сина, за всю Україну

За місця, що любив і міста, де не був,
За людей, що не знав і за близьких по крові,
За Шевченковий вірш, що на банері знов
В Балаклії розцвів квітом рідної мови

На порозі до раю, ангел тихо спитає:
«Як представить тебе перед Господом-Богом?»
Я скажу, що ім’я моє всі добре знають
Мене, ангеле, звати ЦІНА ПЕРЕМОГИ

Катя Бльостка
#катябльостка

17/09/2022

Добраніч!

17/09/2022

Починайте день із подяки воїнам ЗСУ. Лише завдяки їм ви можете сьогодні бачити світанок 💙💛