09/07/2026
Канаріс з Позняків
Сьогодні хочемо розповісти вам про дуже цікавого воїна. Євген — один з небагатьох наших підопічних, що пішли воювати 24 лютого 2022 року взагалі без військового досвіду. Отримавши диплом інженера з електроніки Київського національного університету технологій і дизайну, Євген навіть не пройшов військової кафедри.
Любов до музики обумовила хобі — сервіс аудіотехніки, а освіта дозволила перетворити захоплення на бізнес, який з часом доповнився власними розробками Hi-Fi-апаратури. Власне, на музикально-технічній ниві й відбулося знайомство з братами Куюнами. «Мій перший вінтажний програвач вінілу потребував сервісу, і після безрезультатної зміни декількох майстрів мені порадили звернутися до Євгена як в останню інстанцію. І він не підвів», - згадує Артем Куюн.
До речі, авторський фонокоректор досі працює у стереосистемі Сергія.
Перші атаки 24 лютого 2022 року Євген застав вдома на Позняках, а вже зранку перебував у Дарницькому військкоматі. Але радіотехніка з нульовим досвідом брати не схотіли. Тож довелося ночувати під дверима мобілізаційної установи, і зрештою втиснутися в ЗСУ. «Тоді я думав, що це найважчий ранок і найважчі рішення у житті. Я сильно помилявся», - каже тепер вояк.
Перші дні – Київ, Оболонь. Потім — 30-та бригада, піхотний батальйон, де пройшов бойове хрещення, а далі — мотопіхотний. Масштаби фізичних і ментальних навантажень на людину, що ще місяць тому спокійно працювала з паяльником в затишній майстерні, можна лише уявити. «Це були найважчі часи — піхота стрілецького батальйону, де межа між життям і його втратою вимірювалася секундами», - каже Євген.
Але найбільше його вразили саме психічні перетворення: «Дивне, майже нелюдське вміння, яке доводилося виробляти в собі: щоб втриматися психічно, ти вчишся позначати ворога як ціль — щось неживе, безлике».
Географія добровольця з Позняків охопила майже всі гарячі точки війни. На Луганщині - Світлодарська ТЕЦ , на Харківщині — Сулигівка, Дібрівне, Мала Комишуваха, на Донеччині — Озарянівка, на Запоріжжі — Гуляйполе й Оріхів.
А потім — відновлення у шпиталі, довга, але успішна бюрократія і переведення на посаду за фахом в авторитетному підрозділі з дуже суворими протоколами безпеки (звідси конспірація на фото). Тут уже став у пригоді багаж довоєнних знань. Технічна освіта, увага до деталей, здатність чути сигнали в шумі надзвичайно круто знадобилися у роботі з РЕБ і РЕР.
Через розвідницьку специфіку було обрано позивний «Канаріс».
Сьогодні він керує створеною ним же командою, яка забезпечує піхоту вухами й очима, а командування — пошуком і глибоким аналізом розвідувальної інформації.
У мирному житті Євген планує повернутися до роботи за освітою, зокрема й у сфері Hi-Fi, а також реалізувати знання, здобуті за час війни, у сфері відновлювальної енергетики. Після перемоги ми обов’язково запросимо Жеку за пульт на вечірках «А-95»!
