03/09/2026
В умовах максимального управлінського навантаження організація не може стабільно працювати безкінечно. З часом організація стомлюється і починає пробуксовувати. При цьому в організаційному організмі утворюються певні осередки, які відхиляються від загального організаційного курсу і все більше і більше починають жити власним життям. Поступово керівники таких утворень перехоплюють управління підпорядкованим підрозділом, перетворюючи його на повністю самостійне, не залежне від центрального керівництва. Якщо не зупинити ці процеси, організація як єдиний суб'єкт розсипеться на частини і втратить свою сутність. Подібне ми спостерігаємо сьогодні в організаційному просторі України. Незалежність окремих відомств переходить межі, за якими втрачається їх керованість з боку центру, тобто, державне управління як модель розсипається на регіональні, навіть, містечкові моделі управління. Центральне керівництво має усвідомити негативи і негайно вжити заходів стосовно відновлення єдиного центру прийняття рішень і жорсткого адміністративного контролю за їх виконанням. Першим кроком має стати закрита нарада керівництва держави з керівниками міністерств, відомств, державних адміністрацій, керівниками міст та їх асоціацій. На нараді мають бути наведені конкретні факти самоуправства посадових осіб, які уявили себе феодалами і князьками, названі конкретні прізвища, наголошено, що їх чекає як мінімум відсторонення від займаних посад, а в разі продовження самоуправних практик, рішучі санкції щодо них в межах діючого законодавства в умовах воєнного стану. Присутні повинні зрозуміти, що держава тримає управлінську ситуацію на повному контролі і не допустить жодних дій, спрямованих на послаблення централізації політичного управління. Зовнішня і внутрішня політика це два крила організаційного управління. Вони повинні працювати синхронно. Леонід Шаян, керівник Центру
Send a message to learn more