27/04/2020
27 квітня (9 травня) 1886 народилась лучанка Катерина Десницька, згодом киянка, випускниця Фундуклеївської гімназії, перша європейська - визнана - дружина монарха Таїланду, Сіамська принцеса.
У 1946 р. російський письменник Костянтин Паустовський написав повість «Далекі роки». Декілька сторінок у ній присвячено незвичайній історії про Марусю Весницьку, яка стала сіамською принцесою. Прототипом цієї героїні є Катерина Десницька.
Народилася Катерина у Луцьку в родині голови окружного суду Івана Десницького. Подружжя виховувало аж 12 дітей, оскільки для обох це був другий шлюб. У ранньому віці, залишившись без батьків, Катерина разом зі своїм старшим братом Іваном переїхала до родини у Київ. А вже на початку століття вони опинилась у Петербурзі. Іван став студентом університету, Катерина пішла на курси медичних сестер.
Коли розпочалась російсько-японська війна, Катя попросилася на фронт. До Петербурга вона повернулася героїнею: отримала чотири бойові нагороди, серед них і Георгіївський хрест за мужність.
1905 року на молодіжній вечірці Катерина познайомилася із гвардійським гусаром. Вона й не підозрювала про його походження. Це був Чакрабон, принц Сіаму (після 1936 року ця країна називається Таїланд). Чакрабон, другий син короля Сіаму Рами V, навчався в Пажеському корпусі, де здобували освіту діти російської дворянської еліти. Закінчивши цей навчальний заклад, він став корнетом лейб-гвардії імператорського гусарського полку і вступив до Академії генштабу.
Між ними спалахнуло кохання. Молодята вирішили побратися, але, зважаючи на те, що Чакрабон сповідував буддизм, а Катя була православною, в Росії це зробити було неможливо. Тому вони поїхали до Константинополя, де змогли одружитись.
Звістка про одруження сина викликала незадоволення у короля Сіаму, це було грубим порушенням місцевих традицій. Протягом тривалого часу королівська родина не визнавала вибору принца.
Катерина ж стала вивчати тайські звичаї, культуру, добре оволоділа мовою, була особливо тактовною та стриманою. А після народження 1908 року первістка, якого назвали Чулою, крига у стосунках короля та молодшого сина почала скресати. Катерина Десницька отримала за тайською традицією нове ім’я – На Пітсанулок.
1910 року помер король, і місце на престолі посів його старший син, у якого не було дітей. Таким чином принц Чакрабон залишився наступним офіційним спадкоємцем престолу, а Катерина, як його дружина, отримала титул сіамської принцеси.
На жаль, шлюб Катерини та Чакрабона не був ідеальним та довготривалим. Коли Десницька дізналася, що її чоловік зустрічається із 15-річною принцесою Чаваліт, то не захотіла миритися із суперницею й розлучилась. Опісля вона поїхала в Шанхай, де проживав на той час її брат Іван. У Китаї працювала в товаристві Червоного Хреста. Син Чула залишився із батьком, адже він був сином спадкоємця престолу.
Після Другої світової війни Катерина переїхала до Франції й оселилася неподалік Парижа, де 1960 року закінчився її життєвий шлях.
Син Чула навчався у приватній школі в Англії. Згодом став відомим істориком, військовим діячем, мандрівником. Його дочка Наріссара досі зберігає родинний архів – листи Чакрабона до Катерини, які використала у своїй книзі «Катя та принц Сіаму». Книга лягла в основу однойменного балету, який поставили 2011 року на сцені Єкатеринбурзького театру опери та балету.
У Луцьку, на жаль, сьогодні не віднайти жодного документального сліду принцеси… Єдина згадка — могила батька Івана Десницького, який покоїться на цвинтарі Кафедрального собору Святої Трійці.
Текст підготувала Катерина Теліпська, начальник управління туризму та промоції міста
