29/07/2026
Нещодавно мене запитали чому нічого не пишу на ФБ.
Кажу, що читаю, спостерігаю за стрічкою, за людьми, за життям і що взагалі не розумію, про що писати. Про біль і розпач, коли гортаю новини? Чи про щось спокійно-буденне – про те, як люди продовжують жити своє прекрасне життя, ніби нічого особливого не відбувається. Бо за кожною новиною стоять людські вчинки. І те, як по-різному ми поводимося в критичних обставинах, просто не вкладається в голові.
Ось людина, яка завжди була турботливим батьком і спокійним сусідом, раптом проявляє таку жорстокість і ненависть, що всередині все холоне. А хтось, від кого чекали якоїсь слабкості чи відстороненості, раптом лізе під завали або відкрито говорить те, що інші бояться навіть пошепки сказати у вузькому колі.
В такі моменти здається, що ми взагалі не знаємо тих, хто поруч. Та й себе, якщо чесно, теж до кінця не знаємо.
У психології це називають «Тінню». Та частина нас, яка тихо сидить всередині, поки життя більш-менш зрозуміле і безпечне. І це не обов’язково тільки про темне. Тінь – це все те, чого ми в собі або не підозрюємо, або дуже добре ховаємо. Жорстокість, страх, зверхність, бажання бути богом і вершити людські долі, або сила, сміливість, здатність ризикувати.
Коли обставини починають брати за горло, звичний автопілот вимикається. І назовні виходить те, про що ми навіть не здогадувалися. У цей момент людина щоразу обирає – якою їй бути прямо зараз. Проявити жорстокість чи залишитися людиною. Втекти чи прийняти відповідальність, навіть коли страшно. Дивитися правді в очі чи далі тішити себе ілюзіями.
Немає раз і назавжди зафіксованої доброти чи злості. Є конкретні обставини. І є вибір, який ми робимо, коли нас притискає.
Найважче, мабуть, відпустити ілюзію, що ми можемо повністю контролювати себе і інших. Набагато чесніше просто бачити людей такими, якими вони є. І час від часу запитувати себе: а якою в цих обставинах обираю бути я?
А як у вас? Бувало таке, що в критичний момент ви самі від себе не очікували такої реакції? Раптом діяли зважено там, де зазвичай впадали в паніку, або навпаки – занадто різко зреагували?
